Гральні кістки були першою азартною грою в історії людства. Кубики з точками на гранях і зараз залишаються частиною ігор, вони допомагають вирішувати суперечки, стають жеребом та інструментом для вибору рішення за відсутності вагомих аргументів за та проти.
Історія гральних кісток
Антропологи та археологи єдині на думці, що спочатку кістки мали магічне значення — за ними ворожили, трактуючи комбінації, що випали. Ймовірно, винахід належить індіанцям, хоча традиція могла зародитись у будь-якій давній цивілізації. Кістки знаходять при розкопках древніх шумерів, єгипетських гробницях і Тибеті. Використання кісток для гри вигадав грек Паламед, свідчення про це є в однойменній трагедії Софокла.
У Середньовіччі кістки були під забороною. Лише у XV столітті їх завезли до Європи моряки, відтоді ігри з кубиками стали звичним заняттям у британських пабах. Згодом забава проникла в салони Франції та Англії, пізніше поширилася на територію Америки. Знахідки археологів підтверджують, що у дохристиянську епоху слов'яни використовували гральні кістки. У XVI-XVII століттях на Русі селяни кидали кістки при розмежуванні землі, для визначення першості та вирішення спорів.
Колись гральні кубики використовували надкопитні суглоби тварин. Пізніше їх почали робити з дерева, каміння, фруктових кісточок, дорогоцінних металів, шкаралупи горіхів та інших матеріалів.
Види гральних кісток
Прийнято вважати, що ігрові кістки можуть мати лише квадратну форму із шістьма гранями. Вона насправді найпоширеніша, і використовується в переважній більшості ігор типу крэпс (craps). Протилежні грані завжди дають у сумі 7 очок, а можливість випадання тієї чи іншої цифри становить 1/6.
Але крім гральних кубиків існують і інші види кісток: у формі тетраедрів, додекаедрів, ікосаедрів. Вони позначаються латинською літерою D з числовою приставкою і суттєво розширюють ігрові можливості.
Єдина ігрова кістка, що дає підвищену ймовірність випадання тієї чи іншої цифри - тетраедр з позначенням D4. Порівняно з кубиком, він має лише 4 грані, відповідно шанс випадання кожної з них становить 25%. Але тетраедр немає лицьового боку, і випадання завжди відбувається вістрям вгору. Яка з трьох відкритих граней вважається такою, що випала — визначається заздалегідь, згідно з ігровими правилами.
Класичний кубик позначається як D6 і має 6 варіацій випадання значень. Саме з ним насамперед асоціюється гра крепс, поширена у всьому світі. Які ще види кісток сьогодні використовують у ігровій практиці? До них віднесемо:
- D8. Восьмигранна фігура, або по-науковому — октаедр. Відповідно, ймовірність випадання результату нею становить 1/8. У класичному кріпсі D8 використовується рідко, і основна сфера її застосування — рольові ігри, у тому числі комп'ютерні.
- D10. Десятигранник, що ідеально підходить для генерації випадкових цифр в інтервалі від 0 до 9, з ймовірністю 10%.
- D12. Дванадцятигранна фігура, або додекаедр. Грані нумеруються таким чином, щоб протилежні значення у сумі становили 13. Імовірність випадання результату в додекаедрі — 1/12, а мінімальне число, як правило, не 0, а 1.
- D20. Двадцятигранник, або ікосаедр. Кожна з граней є правильним трикутником, на який нанесено число в інтервалі від 1 до 20. Завдяки своїй формі, ікосаедр добре котиться по рівній поверхні і практично не залишає шансів смухлювати під час гри.
- D100. Ідеальний шар, на поверхню якого з рівними інтервалами нанесені числа від 1 до 100. Такий кубик також часто називають «процентником», оскільки він може використовуватися для визначення відсоткових ймовірностей. Випалим вважається те значення, яке розташоване у верхній, центральній частині кулі — після того, як він повністю зупинився і зайняв нерухоме положення.
Фігуру D100 можна назвати ігровою кісткою лише умовно, але вона все одно використовується в настільних та рольових іграх. А найголовніша сфера застосування фігур від D8 до D100 – онлайн-ігри та програми. Причому не лише азартні/настільні, а й повноцінні RPG, стратегії, квести. Кидки гральних кісток мають допоміжний характер, і дозволяють рамдомізувати окремі характеристики/результати — з внесенням в ігровий процес числової випадковості/невизначеності.
Цікаві факти
Історія ігрових кісток налічує понад 4-5 тисяч років, і за всієї своєї простоти (якщо не сказати — примітивності) вони зібрали навколо себе чимало цікавих фактів. Наприклад, до них можна зарахувати такі:
- При розкопках на території Ірану було знайдено найдавніші гральні кістки, виготовлені приблизно 5200 років тому. Кубики лежали поруч із дошкою для гри в нарди.
- Жителі Малої Азії під час голоду за допомогою кісток відволікалися від думок про їжу. Лідійці через день грали в кістки та приймали їжу.
- З часу винайдення ігор з кістками люди намагалися підробляти кубики. У руїнах Помпей знайдено кістки, в яких одна сторона важча за інші.
- У XI столітті на ігрових кістках було побудовано окрему псевдонауку — астрагаломантію. Візантійці використовували ці ігрові фішки з пронумерованими гранями для передбачення майбутнього.
- Найчастіше при кидку двох кубиків випадає число 7. Це відбувається тому, що має найбільшу кількість комбінацій: 1 + 6, 2 + 5, 3 + 4, 4 + 3, 5 + 2 і 6 + 1. Тому, якщо вам пропонують загадати виграшне значення перед кидком, завжди вибирайте сімку.
- Найрідше при кидку двох кубиків випадають 2 і 12. Це не дивно, адже для цих чисел виграшна лише одна комбінація: 1+1 та 6+6.
- У класичних ігрових кубиках цифри 1 та 4 часто пофарбовані у червоний колір. Причина криється в китайській мові, якою слова «четвірка» і «смерть» пишуться по-різному, але звучать однаково — «си». Щоб «нейтралізувати» нещасливу четвірку, її забарвлюють у «щасливий» червоний колір. Їм фарбують і одиницю, оскільки вона асоціюється з нещасливою «чорною гранню».
Сьогодні не існує країн, де не грали б у кістки: за тими чи іншими правилами, з використанням однієї чи кількох ігрових кісток.
Кістки змінювали форму, матеріал та колір, але зберігали функції — це предмет для гри та вирішення спірних питань. Якщо під рукою немає справжніх кубиків, скористайтеся програмою, яка генерує випадкові числа. Комп'ютерний кубик допоможе вам не гірше за золотий або пластмасовий.
